С. Есенин. "Хороша была Танюша" (Переклад на українську мову)
Ой, яка ж була Тетянка, перша краля на селі,
У яскравім сарафані з рюшами на подолІ.
Вечорами ходить Таня поза тин аж до ярУ,
Місяць з хмарами в тумані бавиться у свою гру.
З ночі парубок виходить, уклоняється низенько:
"Попрощатися з тобою я прийшов, моє серденько".
Зблідла Таня, наче саван, похолола, мов роса,
Розвилася-зазміїлась її русая коса.
"Приходи хоч на весілля, синьоокий мій юначе,
Заміж завтра я виходжу" - у самої ж серце плаче.
Задзвеніли передзвони, підняли всіх на світанні,
Скачуть гості на підводах - поспішають на вінчання.
То не сум зозуль лунає - плаче Танина рідня,
Паленіє в скроні рана від лихого кистеня.
Червонявії кровинки запеклися на чолі...
Ой, яка ж була Тетянка, перша краля на селі.
Текст оригіналу
Хороша была Танюша, краше не было в селе,
Красной рюшкою по белу сарафан на подоле.
У оврага за плетнями ходит Таня ввечеру.
Месяц в облачном тумане водит с тучами игру.
Вышел парень, поклонился кучерявой головой:
«Ты прощай ли, моя радость, я женюся на другой».
Побледнела, словно саван, схолодела, как роса.
Душегубкою-змеею развилась ее коса.
«Ой ты, парень синеглазый, не в обиду я скажу,
Я пришла тебе сказаться: за другого выхожу».
Не заутренние звоны, а венчальный переклик,
Скачет свадьба на телегах, верховые прячут лик.
Не кукушки загрустили — плачет Танина родня,
На виске у Тани рана от лихого кистеня.
Алым венчиком кровинки запеклися на челе,
Хороша была Танюша, краше не было в селе.
