рік 2005
Ти розсипаєшся на тисячі частин,
Коли усвідомлюєш, що вже давно один.
Ти думав, що позбудешся життя,
Якщо сльозою полетиш у забуття.
Ти мріяв кожну мить –
Навколо все горить,
Колись до тебе прилетить,
Твій птах – солодкий подих.
Ти думав, я не біля тебе,
Що відпустив мене у небо.
Коли розсипався на зло усім,
Прийшла любов в твій дім.
Ти загубив на сонці крила,
Немов свої затьмарені вітрила.
Назви безглуздим це життя,
якщо сльозою полетиш у забуття.
Твій птах летить, як чорний смерч,
І закидає тобі в серце меч.
Ти мрію свою загубив,
Болючий дотик пропустив.
У твому диханні твої думки,
Що хочуть на волю, як вовки,
Назви безглуздим слова,
Якщо їх не сприймає голова.
Послухай серцем лиш хвилинку,
Залиш в мені хоча б частинку.
Перетворися в джерело із чистими сльозами,
І обійми мене, як крилами, руками.
Повір лише в єдину річ,
Що десь далеко сотні свіч,
Вони горять в тобі й в мені,
Ось звідки у очах вогні.
Тепер назви безглуздям світ,
Чому у ньому стільки бід ?!
Назви безглуздою любов,
Вона вбиває мене знов.
Поглянь у небо, в мої очі,
Знайди у них слова пророчі,
І загорнися у туман,
Я люблю тільки твій обман,
Коли ти думаєш одне – говориш інше,
Твоє життя стає така невтішне.
І поцілунок воскрешає серце й кров,
Назви ж безглуздою любов!!!!!!!!
І повтори звабливі рухи і слова,
Хай прийме серце, а не голова.
Назви всі мрії не такими,
Якимось дикими, простими.
Ти розсипаєшся на тисячі частин,
Але в мені, бо ти вже не один,
Ти поринаєш у життя,
Хоча воно веде туди, де я.
А там, де я, живе лиш смерть,
І все добро летить на шкереберть.
І твій солодкий подих, птах,вогонь,
Тримай його в собі і не відводь долонь.
Ти дихаєш, а отже, ще живеш,
Можливо, знов у сон колись прийдеш.
І спалиш всі найкращі почуття,
Бо це життя веде до забуття.
ID:
424245
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.05.2013 00:48:39
© дата внесення змiн: 12.05.2013 00:48:39
автор: Kris_Tina
Вкажіть причину вашої скарги
|