Ось збуджений натовп і черга тісна,
Де варяться люди у юшці терпіння,
Бо касса ж/д тут єдина, одна,
Знімає касир з цього варива піну.
Я з раннього ранку в цій черзі стою,
Мов пам"ятник Леніну, з мідним обличчям,
Крізь муки на потяг квитки тут дають,
Немов до омріяного потойбіччя.
Як в пекла гарячому ми казані,
Чекаємо черги, і спека не райська,
Касирша подібна стає сатані,
А ми - мов щурів конкуруюча зграйка.
Ось нам уже близько стає до мети
Агресії блискавки шлє нам Мінерва,
У вранішній позі я знову застиг
І носом уперся в табличку "ПЕРЕРВА"...
Смеркало...Прощальним багрянцем наливсь
Окраєць натомленого горизонту,
Я знав, що момент цей настане колись -
Прорвався мій фланг до квиткового фронту.
В уяві знамена своїх перемог
На піці тріумфу мій полк розгортає,
В руках майорить заповітний квиток
До рідних земель, до батьківського краю.
В бік каси спрямовую погляд палкий,
У грудях від щастя забили у бубон,
Та мрія моя не торкнулась руки,
Бо напис "CLOSED" перервав її грубо.
До речі, я сьогодні теж мандрувала, то, здається, все було в шоколаді - без черг. 
