Гірко, пусто, біль стоїть –
Ти пішов… Тебе не стало…
Чому стрімко так летить,
Це життя, чому так мало..?
Я хочу щось тобі сказати,
Потиснуть руку, запитати…
Та вже не можу. Все спішив,
І мало якось говорив,
І все казав: - Держись, мій рідний…
А сам летів, і враз не видно.
Та й досі… бігаю, літаю,
Та часом пам'ять зупиняє
І повертає світлі дні,
Коли у поле ми ходили,
По звіробій, траву косили,
Щось майстрували в вихідні.
Здається тільки вчора було,
І он де пасіка стоїть,
І рибу вже йдемо ловить,
А озирнусь – літа минули…
І ти пішов, в небесну вись,
А я, і досі повторяю,
І ти почуєш, точно знаю:
- Держись, мій рідний, там, держись…
Січень 2011р.
ID:
416634
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.04.2013 05:47:49
© дата внесення змiн: 08.04.2013 05:47:49
автор: Валерій Заєць
Вкажіть причину вашої скарги
|
