Хотілося б чогось неймовірного…
Наприклад, у небі безлімітного снігу,
А ще зірок золотих і твого
Хоча б на мить веселого сміху.
Ще б чогось теплого, немов чай,
Немов подих вітру приємний.
І якщо усе буде не так – нехай,
Мені б один погляд: взаємний.
Ні, насправді хочеться криги,
Що просто в долонях розтане.
Чекаю весни, чекаю відлиги.
Прийде – і мене також не стане.
А у вікнах чужих, що навпроти,
Ожили серця кольорових вогнів.
Нехай вітри полярних широт
Крижаних наметуть у руки снігів.
Хотілося б чогось неймовірного…
Наприклад, у небі безкінечного сонця.
А ще зірок золотих і твого
Хоча б на мить полум’яного серця