куди мені дівати твої пальці
щоб поруч клацали вони як кастаньєти
у середу опівдні три монети
десь нашкребем, придбаємо кларнета
волокна теплі навкруги загорнем
щоби не змерзли шиї в нот усіх
не обіцяю,ми не встигнем в гори,
бо кілометри не долає навіть сміх.
а ми ж з тобою можем навіть впасти!
та ми ж асфальт, як килим, величаєм!
я в тебе заночую . зубна паста...
сміятись так,щоб бризкатися чаєм *_*
сердита будеш, бо не дам курити
і кашлятиму тобі в шию сміхом,
згортатиму з усіх конспектів квіти
і буду докоряти собі тихо.
тоді хтось з нас згадає про кларнет
(його ми чесно вкрали, бо хитрющі)
(бо на путі у магазин бенкет
ми влаштували з сиром - і це плющить!)
бо листопад на опади не схожий
бо ніфіга вже нічому спадать
ані з дерев, ні з тіла. море й суша.
les mots sind useless. треба їх ковтать.
і все
бо компас в серці, наче дзига...
де в біса загубилась радість вся?
я просто є. мені потрібна книга.
хоча навряд. занадто літер "я".
ну от і хух. сонет для міні-троля,
що когнітивні наміри поправ.
(зафакав тобто непотрібну школу)
дістав кларнет
всміхнувся
і заграв.
