Була собі в лісі криниця:
Цямрина, журавель,
Цебер і коряк,
А зверху червона мов кров черепиця,
Люди казали,
Що то є знак:
На тому місці
Забито сина,
Тож батько його усе це зробив...
Нема вже нічого,
Лиш туга невпинна
Лине поміж порослих горбів.
А з лісу виходиш –
Сонечко сяє,
На нивах широких
Всі барви врожаю,
Здається, що в світі
І горя немає.
Аж ось на трасі
Машин і людей потовчено,
Крови розлито вельми.
“Ніякого злочину –
просто відмовили гальма ”
І так буденно –
“дорожня пригода, та й годі...”
У світі цьому шаленому
Екстрим в неабиякій моді.
