Лише на мить поринув в зілля,
Забилось серце - спокій геть.
Кохання, розум забирає хвиля,
Бажання думку знищує насмерть.
Як не борись, але програєш битву,
Як не впирайсь - кайдани на меті.
Радий ти був іти на волі зірку.
Та доля шлях призначила тобі.
Забув свободу, лиш вона палає,
В очах твоїх, мов сонця солоскип.
І поряд з нею серце забуває,
Про те що вільним ти з'явився в світ.
Кохання нас схолоне та зігріє,
Не знав його - вважай, що ти не жив.
І річка часу смак ночей не змиє,
Бо лиш вона, життя твого є спів.
