Холоне в чашці кава з молоком,
а на папері недописані сонети...
Все, що не зроблено, відклала на потом
з нічного неба падають комети.
Не на дубовім і не різьбленім столі
серед ночей творились мої вірші.
Без назви, без присвяти при свічі
думки святі лягали й трохи грішні.
І сон морив, колючий біль в спині...
А я писала білий вірш про нас.
І не завершила, бо у німій тиші
огарок свічки блимнув і погас.
