Ті двері що я зненавиділа
Побачивши вперше на недобудовах
Вони здались трухлими
А ні це така реальність
Соромно визнавати програш
Особливо коли гра з своїми мізками
Ти обречена на посміх
Ти не реалізована в житті особистість
Вони відкрились навстіж
Заманюючи майбутнім
Я не з тих що назавжди
Але все ж приглянулось
Закривши все інше
Щоб не створити протягу
Щоб не простигнути
І лежати убитою…
Досягнуто залежність
Я увійшла на довіру
Та двері зачинились
В непотрібну хвилину
Залишивши спогади минулої прогулянки
Ти прогресивно налаштована
Знищити об’єкти ненависті
Та вони вже анульовані…
