Білосніжні перла у чорному світі,
Поглянь-же, но, мамо, де твої діти?
Чому відпустила їх у землю ворожу?
А тепер не знатимуть спокою очі...
Кольорова темінь морок окропила,
Навіщо ж, ти, мамо, усмішку згубила?
Де тепер знайдеш радісті й спокою?
Там, де повернеш всіх дітей додому...
Несолодкі сльози зранку випиваєш,
Бо нічого, матінко, про дітей не знаєш.
Де вони поділись? Хто їх заховав?
Роздуми стражденні в тебе сон забрав...
Мариш ти майбутнім - щирим, золотим.
Та розбіглись діти, мамо, зникли наче дим.
Ти скажи одне лиш! В серці запекло...
Справжні-ото діти щезли за кордон? /28.02.2012./
