Втішай, Ісусе, нас молитвою,
Хай буде душа наша ситною
Милосердям, прощенням, добром,
Покладемо за любов Тобі поклон.
Возсіяє в душі моїй віра,
Що на одкровення щира,
По вірі отримаєш спокій душі,
Отримаєш Слово, побачиш дощі,
Що є сльози убогих, приречених,
Стражденних і кволих –
Душ не земних, не мирських, а Божих.
Вони всі є діти твого Отця,
Ви браття, у вас однакові серця.
Господня дитино!
Така як і ви, ти у нього єдина.
Турботливий Батько
В життя нас привів,
Уста нам відкрив,
У серцях засвітив.
Його тут сльозинка була пролилась
І крапелька поту упала з чола,
Нога його боса по стежці ступала –
Все матінка бачила, все одстраждала.
Шануйте земне Іісуса життя,
Воно багатьох привело в каяття.
Для вас він зберіг і слова, і надію,
Він з вами в життя воплотить свою мрію.
За єдність боровся: тіла й душі
Брата й сестри, Бога й людини,
Батька і сина.
Він і зараз тобі говорить,
Що твою душу не полонить
Ніхто, що вона вірна тому,
Хто дав життя їй і усьому.
ID:
382815
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 06.12.2012 10:12:19
© дата внесення змiн: 06.12.2012 10:12:19
автор: Katrin_K
Вкажіть причину вашої скарги
|
