Мене оточують все більше
Одні всі творчі люди.
І на душі стає все гірше,
Коли я бачу творчість всюди.
Один малює, другий пише,
Ще інший кіросіном дише,
А той співає, інший грає,
А в мене на це розуму немає..
Один у офісі з планшетом,
А другий вдома з олівцем,
А я паркан зробив за туалетом,
І не вважаюсь чомсь митцем.
Бездарне я, нічо не вмію
Лиш дарма я марную час,
Я не талант, я розумію,
Й одна із будніх сірих мас.
Не маю фотика крутого,
Не вмію фотошопом я майстрить,
Без голосу я чарівного,
Все паде з рук і не щастить.
Не їздила по світу,
Не бачила чудес,
Хоч маю я освіту
Не бачу я прогрес.
Отак не вписуюсь я зовсім
У ваші кола наших днів,
Живу у світі особистім
І маю купу гарних снів.
