Ти спав і бачив сни.
А я сиділа і молилась,
Навколішки перед світилом,
Прощення і доброти просила
У праведних святих тих сил.
Про нас я думала. З тобою
Переживемо дні війни,
І не голодні й не холодні,
Але по-справжньому тяжкі,
Бо ж за вікном, там, поле бою.
Кругом ані душі.
І стало тихо зовсім,
Ми свічку загасімо,
Жаль, не поспав ти довше.
До себе пригорну,
До серця, десь там б'ється,
І витру ту сльозу,
Що із очей поллється.
Останній видих-вдих,
Кімната в сяйві білім.
Весь світ для нас німий.
І зникли навіть стіни.
Молилась я дарма.
Або ж не надто палко,
Мене? Мене нема.
І зверху пада балка.
Я сина збережу.
Хоч і сама загину,
І смерть свою прийму,
Життя ж бо швидко плине.
І янголом, завжди,
Буду над ним літати,
У дні страшні війни
Буду оберігати.
Пройде багато літ,
І син засне назавжди,
Зустрінемось тоді,
І пригорну як завше.
21.11.12
