Коли випадає перший сніг,
ти не зі своєї волі плачеш,
ховаючи розкроєні
зап’ястки під лід
тихо щоб ніхто не почув
й не побачив,
як вода зганяє
втомлену кров
у океан.
але ти не одна така
хоча в цьому найкраща
те,
як скрегочеш зубами
і намагаєшся утриматись від самогубства
повинне
відкластись у пам’яті
мертвим вантажем
затонувши
попередньо на її глибині
те, як гортаєш
обдерту від символів шкіру,
намагаючись утримати
кисень у верхніх шарах,
те, як намагаєшся не задіти
плечима дерева оголені
й відкриті для пострілів
квартири забруднені твоїм
існуванням у них
будинки лисіють
від надмірного зволоження
і сонце здається продирається
крізь твій одяг
це все в тобі і над тобою
не забудь втамувати
свою спрагу,
зрізавши мою бороду
і сплівши з неї собі
корзину
для збирання
овочів
й недопалків,
що кинув на твою вулицю Господь
все піде на сміття
фотографії,
ретро альбоми
велосипедні шини,
лірика розбитих тролейбусів,
мости твоєї спаленої свідомості
заглиблені в карнизи паперові птахи
автопілот з аперитивами великого міста
настільні карти з непозначеними координатами
космічні станції с бухими космонавтами,
залізні грати з олов’яними солдатами
ліберальних-гей партій.
Герби
Свастика
й прапори чужоземних держав
поношені обереги,
даровані циганами,
зими в холоді,
холодні зими у ванній
віра в єдність любові
у поєднанні двох пазлів
чи то людей
басейни із річищами
річища
із струмками,
сусіди
з їх наднічними простраціями
потяги,
вітрини
подерта від скону любов,
залишиться єдине
бажання жити і
не втопитись у цьому
материку,
що має назву
сум або річний відсоток
від
життя, яке ти вдало прожила
це не піде на сміття.
