Застигла ніч...
Меридіани осені.
Невтомна ніч,
У грудях пахне росами.
Ми йшли по ній
Стежинами розкосими,
Мийшли по ній
Туманами розлогими,
В цю осінь мрій,
Дощами златогорими.
Ми йшли в життя,
Не ждані, і не прохані,
До забуття
У молодість закохані!
Без вороття
Любов\\\\\\\"ю заклопотані.
Ця ніч пройде,
І місячна дорога
У даль ясну
За нею промине.
І в пам*яті іскринка лиш убога,
Той давній спогад, наче сон, мине!
...
Зізнання,
Чекання,
Зітхання,
Мовчання...
Розлуки як муки, несила збагнути,
Кохання,
Страждання,
І пристрасті згуби.
Чорніють від фальші слова пустозвонні,
Коронні,
Безсонні,
Як ніч монотонні.
І сіють,
І віють,
І вміють...
Серця розбивати, але не кохати!!!
