Світ казковий і реальний
Двері відчинив мені,
Де Андерсен величально
З квітами гомонів.
Чекав мене казкарь відомий,
Принцесою назвав,
За руку взяв,і в світ свій дивний
Пір'їнкою мене підняв.
Там серед темряви густої,
Дорога світла пролягла,
У цартсво Вічної Любові
Де я ніколи не була.
Ми піднімалися все вище,
Хмаринки білі навкруги,
В країні ельфів золотистих
Лиш зупинилися на мить.
Щоб із джерельць прозорих,чистих
Напитись свіжої води,
В духмяних травах заблукати,
Пісні почути чарівні,
Що їх співали ельфи дивні
Літаючи серед садів,
І шлейфом зоряним,яскравим
Стелилася дорога їм.
Та нам, тому що час додому
Мандрівку цю,казкарю мій,
Я повторити хочу знову
В інші світи твої
Повір...
