Вони живуть у різних містах,
Але їм сняться сни одне про одного.
Щовечора стоять на різних мостах,
Вдихаючи запах вітру холодного.
Вона говорить про любов у книжках:
Авжеж, любов придумали поети.
Він завжди блукає у своїх думках,
Пильно вдивляючись у дим від сигарети.
Вдихають теплі пахощі дощів,
Змучене танго осінніх кварталів.
Разом збирають попіл від снів,
Тихий неспокій вечірніх вокзалів.
Вони відкривають свої парасолі,
Проте від дощу заховатись непросто.
Немов актори в театрі, виконують ролі,
Як діти, граються в дорослих.
