Що за дивна сила в цих очах?
Чому вона не дасть мені заснути?
Якби тримати міг себе в руках…
Та, думаю, не зможу я забути…
Той погляд, що зробив з мене раба навіки…
Скільки вже таких як я на світі?
Що в ці очі подивились і осліпнули тієї ж миті.
Невже замало для твоєї втіхи?
Навіщо мучити себе думками,
Що я зробив усе не так?
А може воля чиясь вершить твоїми словами,
Щоб ти не побачилась зі мною ніяк…
Але день сьогодні особливий,
Бо сподіваюсь я на милість твою, жінко,
Що звільниш ти мій розум з клітки…
І він нарешті стане вільний…
Та пройде тиждень, місяць, рік…
І я зненавиджу людську природу,
Бо чорно-білий тепер світ.
Така вона… Ціна свободи.
Настане час. Розійдуться дороги.
Можливо, вже не побачимось ніколи.
Одне прошу, голубко сизокрила,
Пам’ятай мене і будь щаслива…
