Зависнути тут і сказати «люблю» у відповідь –
Байдуже «люблю» у коктейлі зі сліз і поглядів…
Всю ніжність твою невибаглива осінь викроїть,
і висмокче літо з моїх вередливих спогадів.
Ти скажеш «пройде», а я зникну на хвилях радіо,
в екранах ТБ, і на шпальтах газет нечитаних:
Я просто втомилася світ годувати зрадами, -
Погрузла в образах й словах: відпочити би…
Холодний вокзал зустрічає вином і зливами,
дарує на згадку ще мить до твого відправлення.
Прощай, все одно ми ніколи не були щасливими,
І сльози в очах твоїх точно не стануть справжніми.
Зависнути тут між «було» і «ще, мабуть, збудеться»
І сумніву краплю затерти об свіжість відчаю
Ти просто підеш, я залишусь у світлі вулиці
Чекати на спокій, який називають вічністю.
