дай мені хоть крихту надії,
дай малесеньку, хоч одну,
щоб вгамувати колишні мрії,
щоб придумати собі нову.
Щоб полинути в небо,
щоб відчути в долоні хмарки,
щоб зрозуміти, що треба
сенс у житті знайти.
Де його тільки б набратися?
звідки і в кому знайти?
може ти допоможеш мені вгамуватися?
може відповідь станеш ти?
А може, ти - просто примара,
що в душі поселилася моїй?
Ідеєю фікс вона стала,
вона - не потрібна мені..
І взагалі, що це коїться у житті?
Що зі мною сталося?
Навіщо душу відкриваю тобі?
Навіщо її калічу собі?