Старезне кіно заманило у прірву,
Радій, не турбуйся! Одначе, пітьма…
Куди не спитаєш:безумців нема,
Холодна серйозність ланцюг весь розірве
Шалена похилість вбиває з моментом,
Якщо, не відчувши, пробачив прикрасу
Яка розливається ніби від часу,
До розпачу скиглить зболілим сегментом
Зм’якілі, від сирості прірви, похмурі,
Листи без роз’яснення чемних панів
Ніхто природничість ніяк не змінив,
Лишились ще метри занадто понурі…
