В твоїх очах небагато спокою
Більше суму багряного, наперстів
зі слів на оголених пальцях
аж до критичного струму
У венах моїх більше правди, особливо
якщо вони навиворіт і холодно у
гарячій ванні
ти знаєш, що це не так, ти знаєш, що я...
під мокрим від болю ліжком,
фізичні спазми накривають все вище і
глибше, майже до омертвіння...
задихаюсь
дихаю болем, видихаю спомином
дві руки, яким суджено бути воєдино,
ніколи не будуть разом
нам ніколи цього не казали
ми - холодні і вічні підвали
криємось від гострих дощів, зорі пошарпані
крізь сирість підшкірну
не довіряй очам, довіряй їм
зорі більше скажуть
це вони падають із кожною твоєю сльозою
відверто по лініях щік
неврозами з присмаком правди,
від яких банально отруюються і
помирають
так і я
на відстані ста мільйонів
ударів
у кожну мить
твого
голосу
задихаюcь
відлунням
видихаючи нóву зорю
