Океан в обіймах тримати не навчилась,
Ти – океан емоцій, і розмаїття
Почуттів,
І світ навколо так, як бачать твої
Очі
Я не навчилась бачити…
Ти не навчив…
Око людське лиш оболонку бачить,
лиш поверхневу
заздрість, жадібність і зло…
і дзеркало якесь неправильне
в кімнаті,
не може відобразити «прекрасну»
суть твою за гнилою поведінкою
та лицемірством…
твій океан розлитий, я втопаю,
я потопаю від розуміння слів
твоїх, що як опалок
ти викинув на мене бруд свій
із глибини глибин розтерзаних твоїх чуттів!
