На Iвана Купала
Свою долю пiзнала
З польових нiжних квiтiв
Вiнок в рiчку пускала.
Свiчечку запалила
Намовляння сказала
Щоби суджений знав,
Що його я чекала.
Пiдхопила вода
ПонеслА в водограї
I поплив мiй вiнок
У далекiї краї.
Ой ти,доле моя,
Нащо так наглумилась
Бо ж кохання моє
Десь в садах забарилось.
А в далекiх краях
Моє серце зiв'яне
У журбi i жалю
Життя мукою стане.
Ой навiщо же я
Вiнок в рiчку пускала
На Iвана Купала
Долю тяжку пiзнала.
***
***
Ой да на Iвана
Ой да на Купала
Ми з тобою ,милий,
Долю вiдшукали.
Чистою водицею
Шлях свiй окропили
Запашними квiтами
Життя устелили.
Папоротi цвiт
Ходили шукати
Зiрку вибирали,
Щоб не заблукати.
Вогнищем очистили
Серрця свОї й душi,
Тепер тiльки радостi
Назбирати мусим.
Пiснею веселою
Долю закликали
Молитвою щирою
До Бога взивали.
Щоби на Iвана
Щоби на Купала
Нiчка-ворожея
Долю збудувала.