Граючись, сонце заходить,
в передчутті нового дня.
Любляче серце не шкодить,
лише любов звеселля!
Листя шумить в тихій пісні,
ніжно шепочуть гаї.
- Люба, чому ти не вийшла?
Прикро так стало мені...
-Любий, не плач, не журися.
Буду кохати повік.
Наші стежки розійшлися,
мабуть, на цілий вже вік...
Любий, не плач, не печалься,
сходить на полі туман.
Знаєш, зі мной розпрощайся,
зійде кохання дурман...
-Ні. Я кохаю, лебідко,
душу твою і красу...
може тобі і не видко,
пущу солону сльозу.
-Знаю, коханий, жаданий,
та розійдемося ми...
я розпливуся в тумані,
ти, мій коханий, живи!
Смерть не обдуриш, не вічні
ми на шаленій землі...
Милий,коханий, ми грішні,
бо покохали самі.
Так розійшлися дороги,
Долю не ошукать.
ти залишай всі тривоги...
зумію й в труні я кохать...
Дякую
Дуже приємно. Дякую
