Чи чули Ви, що час лікує?
Можливо правда, можливо й так,
Але мені здається він тріумфує,
Коли ти центр всіх атак.
І всі підшкірні, підгрудневі
Шрами, що гояться роками
Порвуться під подихи червневі;
Твої, що лікував ночами.
І Ви кажете, що все мине?
Та всі серцеві струни
Наспівують про щось сумне,
Про те, що я без фортуни…
Чи може скажете: “Забудь!
Не варте це твого життя,
Стри пам’ять, роби що-небудь. ”
Але вона ж моє серцебиття!
І кров моя, й моя вода.
Без волі я, це мимохіть.
Вона ночі шепіт і моя хода…
Ну скажіть щось, не мовчіть!
Наздвичайно.
