Запросила доня матір до себе у гості,
Треба їхати вже сорок літ буде для Зосі,
Кабанчика заколола є м'ясо і сало,
Так напевно цього всього доні буде мало.
Яйця, масло, сир, сметана,
Все, що мала все зібрала,
Кошіль, сумка, чемодан, ще й стара торбина,
Їде в місто до дитини, аж прогнулась спина.
Щиро так Зося щебече, в очі заглядає,
Ну, а матінка старенька слізоньки втирає,
Хоч стомилась догодила, все так, як гадала,
Але та радість в одну мить у обох пропала.
Що це, мамо, ти оділа такі страшні лахи,
Як же ти тепер на очі покажешся свасі.
В неї зачіска, вдягання усе лиш по моді,
Мати тихо прошептала годі доню годі,
Щоб я зачіску робила та ще й манікюри,
Не було б в мене свиней поздихали б кури.
Як вдягання те по моді я буду носити,
То торби оті пудові не буду возити,
Будь здорова моя, доню, привіт всій родині,
Купуй сало, м'ясо, яйця тепер в магазині.
ID:
334038
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 29.04.2012 22:13:35
© дата внесення змiн: 29.04.2012 22:13:35
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
