Якось дід прокинувсь з ночі,
Тільки-но розплющив очі,
- Прокидайсь! - кричить до баби,
- Що ти хочеш Бога ради.
Чи наснився сон який,
Щось ти діду сам не свій,
- Хочу жити я як люди,
Хочу побувати всюди.
Завтра йдемо в оперету,
А сьогодні до балету,
Одягайсь, як та мадам,
Грошей на убори дам.
На підборах взуй взуття,
Щоб було все до пуття,
Купи шляпу і панчохи,
Не вдягай старої дохи.
- Чи ти, діду, з дуба впав,
Може ти погано спав?
- Я сказав на цьому крапка,
Я прошу збирайсь, будь-ласка!
Все зробила, як сказав,
Дід, як глянув, мало не впав.
Сміявсь довго, аж до сліз,
Потім швидко з печі зліз.
- На балет вже не підемо,
Носа всім ми швидко втремо.
Вдінеш шляпу і панчохи,
Міні сукню замість дохи.
На підборах, як пройдешся,
Туди сюди повернешся.
Тут і цирк, і балет буде,
Хай потішаться всі люди.
ID:
334037
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 29.04.2012 22:07:03
© дата внесення змiн: 29.04.2012 22:07:03
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
