Завмерше місто-привид - це біль усіх часів,
Колись життя бурлило, колись лунав там спів,
Тепер нестерпна тиша, де стіни всі мовчать,
Не крикне навіть пташка, лиш спогади лежать.
Дивилась у віконце: а може ти там жив?
Тепер бетонні стіни і ваза з-під жоржин,
Покинутий ведмедик, замерз чи згнив давно,
Дитячий сміх, кохання, прогулянки в кіно.
Гуляє тут лиш вітер, самотньо йому тут,
Не плутає він коси, коли жнива цвітуть,
Завиє у квартирах, садочках і ларьках,
Його вже доганяє у серці дикий страх.
Скалічені надії, поховані думки,
Залишені домівки, розбиті всі шибки,
І дощ тут не потрібний, здається вмер тут час,
Мене лякає місто, а що воно для вас?
стих очень хорош
но во втором куплете в последних строках рифма утеряна. давно...сном не особо звучит, вот сдесь бы что-то изменить,это как по мне,а так очень классный стих!!!
Galkka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро за візит, відгуки і побажання))))))спробувала змінити..сподіваюсь так тепер краще буде))))))0буду рада бачити ще і ще))))))і надзвичайно приємно,що сподобався вірш...все для вас, мої любі)))