З глибин потоптаних літами ,
Забута пісня , край межі ,
Сьогодні раптом обізвалась :
І заспівали соловї ...
Прийшла і тихо зачепила ,
За душу ранену крилом .
І защеміло серце , дивно ,
проснувся промінь за вікном .
Як перша ластівка зявилась ,
Як перша квітка серед трав .
То доля , в юність повернулась ,
Ой довго ж , я її чекав .
Ні , глибину таку не бачив ,
Очей проникливих , журних ,
Таких глибоких і красивих ,
Таких жаданих , чарівних .
Моя лебідко чорноока ,
Самотня горлице сумна .
Нам не дарма в житті зустріться ,
На цім віку дала судьба .
А навкруги життя буяє ,
Журжать струмки , до забуття :
Живуть давно , опрішні , знають ,
Любов , подовжує життя .
Щоб не розтрачене зібрати ,
Дозволив Ангел під крилом .
Не будем згублене шукати ,
Життям упємось , як вином .
