пусто..
а знаєш..,Ти колись надихав..,по-різному..
але Ти здався..вирішив все один..
пусто засинати, зникаючи з Тебе..
розуміти, що Ти закінчився..,а я..
я клянуся собі своїм болем та голими пошарпаними спогадами, що більше не буду гостею в Твоєму житті..
болить, стримуюсь аби не дзвонити Тобі..,це нічого..,я скоро перестану Тебе хворо кохати і все закінчиться. я, врешті, залишу свій Уксворд і поїду..Ти більше ніколи не знайдеш мене, бо тобі ніхто не скаже де, аби я була щаслива, Ти більше ніколи не зможеш кидати в мене, зі сталі та болі, слова.., там буде багато сонячного неба, без Тебе..
так!! я буду, щодня, в своїх улюблених сyкнях, босоніж, по теплому піску, з прибоями океану, я буду носити в собі мого, але не Твого сина.. і більше ніколи не дозволю Тобі заходити в мої зламані Тобою двері..