Чому я слухаю повільні настальгічні пісні?
Які так розривать мою душу!!!
І кохання кайдани такі холодні, такі тісні,
Коханням мучатись чи я повинна,чи я мушу?
Ти холодний мов брила в океані льодяна
І слова від тебе теплого я не чую.
Так, між нами перепона – стіна вікова,
але всеодно за тобою ,милий мій, сумую.
Подарунки твої зовсім не важливі мені,
Не через них я в ліжко з тобою лягала.
Хочу лише одне, одне довести тобі,
Що таким як ти є я тебе покохала!!!
Що буде далі з нами я гадки немаю,
Можливо я руйную собі життя...
Але я чистим серцем тебе кохаю,
Ти той єдиний, ти половинка моя!!!!
І хай твоя допитлива, безглузда ревність
Дасть шлях теплим довірливим почуттям.
І прошу,довіряй мені, май певність.
Що я лише твоя і нікому тебе не віддам.
́
