Я в зеленій спокуті Тристана,
Ти зелений, зелена і я,
Ти червоний - червоною стану,
В тебе Всесвіт, а в мене - Земля.
Було небо моє - забираєш,
Були зорі - це також твоє.
Я, мабуть, украду, що ти маєш,
Щоб віддати тобі все своє.
Світ зелено-червоний до моря,
Ти зелений, зелена і я.
І немає нічого, крім горя,
Я заплачу - вже й горя нема!
Світ червоно-зелений, все криво.
Все червоне, червоні кити.
Тільки очі твої - моє диво!
Чорний терен колючий. Як ти.
Досить цікавий вірш,Хммм..дума, буде доречно його перечитати друге.Він мені нагадав прадавній монускрипт;такий же ж загадковий...неординарний..таємний і глибокий.....
Likera відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, такі слова чудові, мені надзвичайно приємно...