У книзі про любов
Подерті сторінки,
Чиясь пролита кров
Застигла на віки.
Там музика лунає,
Ти тільки розгорни,
Чийсь голос повідає
Про долі золоті...
Забута і запилена,
Покинута й німа,
Важка дорога-звивина
До раю не вела.
У щасті тільки митями
Рахується життя,
І мріями побитими
Вкриває майбуття…
Давно було, забулося,
Та знову все спочатку,
Про вічний шал почулося,
Лишило дивну згадку.
Нікому не пророчена,
Втішає одиниць,
І доля позолочена
Із купою облич…
Історії загублені…
А в них для нас… кохання,
Серця сухі, нелюблені,
Без краплі сподівання.
І хвилі нам схолоджені,
Вітри несамовиті,
Стежки тяжкі неходжені
І щастя тільки миті…
У книзі про любов
Подерті сторінки,
Чиясь пролита кров
Застигла на віки.