Я, лежачи на ешафоті,
Плакати не буду,
Який із-звідси краєвид!
Тут кантами пронизані степи,
І хмари,
Наче в оркестровій ямі,
Гучними шорохами
Справляють інтради,
Блакить тут
Дихає конопляним димом,
І яке мені діло до власної ж
Ампутованої голови,
Коли кралечки-амфібії
Облизують ненароком слюною,
Повзаючи моєю спиною,
І нижче.
Прощайте, ліліпути,
Гулівер ситий вашою
Мезантропічністю,
Покидає урвища,
Й сам стаючи відлюдником.
Чому ж ніхто не прийшов на мою страту?!
