Буденні, безкОлірні ранки
Починають жити водою,
Цівкою часу із крану,
З вікна запітнілого рамки,
Де зима у двобої зі мною…
Відгороджуюсь… плазмоекраном.
В мої міжхребцеві прошарки
Вживлені спогадів кліпи,
Моя кров ще не О два Аш,
Я б певно пішла за Сталкером…
Щоб просто в надії зігрітись, -
Засинаю під Його Отче наш.
Кишать знову сни віршами
У забутих вагонах плацкартних,
Що ночують на тих станціях
З дивною назвою «Більше ми…»
І в захаращених супермаркетах,
Де на щастя немає акції.
Буденні, безколірні ранки…
Чуєш, стікають водою…
Я тримаю себе в рамках!
Але я... хочу бути з….
