Давно закінчилась якась надія,
Полишено багато сподівань нікчемних
Буттю настала дивна протидія,
Немає вже питань дилемних
А вирішить самому тяжко,
Думки віщають лиш одне:
«Нема опори…стало тяжко,
Тяжіння зла прощення вб’є…»
А далі жити якось треба…
Кому? Якомусь дивному бажанню?
Навіщо «дертись» вище неба,
Роздмухувати ті, комусь, страждання?
Отож, зупинимо цю тему!
Критична ситуація….й відразу,
Закрили думку як проблему:
«Я промовчу…». Замінюй фразу…
