Поміж адисбалансованими октавами літа та осені
Ми заховались у гущі морських зірок на самому дні
холодних хвиль зітхання
зітканих рибальськими сітками неокерамічних світів,
човнів, де морські коники загубили мовчання
серед суворих на їжу мексиканських хостелів
аура дешевого кохання цитринових дів
заполонила циферблати Посейдонових колін
залишивши сльози самотнього перебування
акрополісом пітьми
де
на підземних легенях чергової зали
заховались ми
готуючись до осіннього повстання
Чомусь усі займаються ритуалом морського кохання
Окрім нас
Тримаємо наші плечі у рибальських сітках
Долонями заковтуюючи німе світло від прожекторів
Власних сердець
маємо своє чисте кохання.
Воно не для всіх.
