думаєш ,добився мого серця
там завжди причінені дверця
не довірливий погляд в очах
розцінюєш ,як жалюгідний страх
але боюсь не тебе,зрозумій
додумати іншу причину зумій
мене не лякає твій гнів
не приваблює гітари спів
вибач,я просто така
потребую львівського простака,
що прийме моїх тарганів
і полюбить буденність днів
для нього існую,лиш я
егоцентрична душа моя