Прочинене вікно, стікає холод.
Розбуджена зима тремтить в мені.
А в голові гуде звук ехолоту. Молот
роздроблює всі кісточки моїй душі,
Висмоктує зсередини весь мозок,
Із сухожиль перетягне собі гамак,
Розіпнена, при тобі я знаходжусь.
І вже не знаю, що таке є страх.
Раптово збайдужіла, завмираю.
В твоїх руках, при божій тишині.
Я з пекла прочиняю шлях до раю
І руки твої пізнаю як знак богів.
Себе до тебе дужче притуляю.
І знаю все тут так, як ти хотів.
Ця осінь - перша у житті. Я забуваюсь
В раптово усвідомленім житті.
тримайся, Хель!
