Від дому свого віддаляєшся знов,
від дому в якому знайшов ти любов,
від дому в якому прожив ти життя
і думав знайдеш там своє майбуття.
та тільки в житті не такая дорога,
яка поведе крізь великі ворота -
бо може привести вона в темний ліс,
якщо ти оступишся - зійдеш ти в бік.
дорогою може нам трапитись скеля,
а може і бути велика пустеля.
по скелі зібравшись до самого неба,
привернеш багато уваги до себе.
добравшись до піку - продовжиш ти жити,
і можеш зі скелі ти стрімко скотитись,
при цьому поламнеш і ноги, і руки,
і стерпиш страшенні, пекельнії муки.
та тільки життю тут іще не кінець,
надії хочаб і зійшли нанівець...
всі рани полічить без поспіху час -
недумай що сцілишся ти ось так враз.
спустившись зіскелі, попробуй піднятись -
недай же собі із землею зрівнятись!
Упав? підіймись, і роби знову крок!
Але памятай все життя цей урок,
бо тебе чекає тепер вигнання!
й дорогою підеш ти знов навмання.
і не озирайся - вже скелі нема -
навкруг лиш пустеля, пустеля одна!
палючеє сонце вдень над головою,
та ти залишайся же самим собою,
збери усі сили що є у тобі
та йди цілий день, та іди у ночі!
спинятись неварто - потрібно іти,
бо час незупиниться, ти поспіши!
бо кожна секунда рятує життя -
як втратиш її - пропаде майбуття.
хоч спрагнений вже і неможеш іти,
знайди в собі сили щоб хочби повзти!..
пустеля велика, та має кінця,
як знайдеш його - поміняєш життя!
як вернешся ти - зрозуміють всі люди,
що ти можеш жити, і пройдеш усюди.
та тільки не будеш ти лізти у скелю,
а руки розправиш - і ляжеш на землю
і знову згадаєш ти свій рідний дім,
як легко жилося тобі колись в нім...
той шрам на лиці - він уже на завжди,
ти більше несхочеш із дому іти...
лиш той хто зумів пережити це все,
лиш той зрозумів для чого він живе!