Вже не буде так, як хочеться, не буде.
Вже не вийде так, як хочеться, не вийде.
Вже і вальс не той, і Відень,
Сни в якихось там 3D.
Павутиння зі зневір’я і огуди,
DVD у нас, давно забутий відик,
Замінило чай і квіти
Есемесочне "Ти де?"
Тож читайте сині казки,
І чекайте все на принців.
У коханні тільки принцип,
А на гойдалки вже - зась!
Заведіть маленьку хаскі,
Затанцюйте цинці-дринці -
Закохатися по вінця
Вам попса життя не дасть.
Пошукай собі мужчинку в інтернеті,
Надішли своє портфоліо на Каффу,
Де запрошують на каву
Безневинних роксолан.
І у тиші персональних кабінетів
Хтось на бруд натягне масочку цікаву,
Подадуть на першу страву
Твоє тіло і талант.
Тож читайте хоч не блоги,
І чекайте на на джипи.
У легенях дивні хрипи,
А запалення нема.
Завелися в хаскі блохи,
В голові суцільні кліпи..
Що було по вінця - випив
Той, хто скальп з душі знімав.
"Хіба можливо писати вірші нещирі?"
Трактор в полі дир-дир-дир, наприклад.
Fragola відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну стосовно Тичини тут взагалі темна історія. Дехто з дослідників (і до речі, я з ними згодна), бачить у його "віршах" їдку сатиру.
Ну як, скажіть мені, як не побачити злу іронію у "та нехай собі як знають, божеволіють, конають, нам своє робить"?
От спочатку хочеться причепитись до перебоїв у ритмі, до збоїв у розмірі, а потім вчитуєшся - і все - купився на тему й настрій. У мене рідко буває таке, що хочеться реально познайомитись із автором. З Вами хочеться, бо дуже імпонує Ваше внутрішнє - є в ньому й гумор, і тонкощі несучасні, й вишуканість минулих часів. Ідіть в білий список, буду чекати новинок. Натхнення!
