Хто ти!?
хто я!?
невже лиш мрія
ти моя а я твоя?
нехай і так.
та серцю не підвладна та надія,
яка насправді не жила,
але лишила знак.
на ньому літери якісь
в один ланцюг переплелись,
говорячи твоє імя,
чи знаєш ти що в цьому слові
єдина заповідь любові?
чи не у силі ми удвох
з цих народитися думок?
чи не забракне нам основ
зробити цей зустрічний крок?
цікаво, - зробиш ти його?
знайдеш сліди?
адже пісок
від сліз тих наскрізно промок,
чи не опинимося знов
на протилежних берегах?
між них тече бурхливий страх,
було б це диво:
я б тебе зустріла...
єдине "так", один ривок,
тримаючись за руки,
летимо на дно,
забувши давні муки,
і кожному своє:
хто ми - тепер нам все одно.
ми є!