Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лана Сянська: Bal zakochanych (переклад вірша Галчиньского К. І) - ВІРШ

logo
Лана Сянська: Bal zakochanych (переклад вірша Галчиньского К. І) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Bal zakochanych (переклад вірша Галчиньского К. І)

Gałczyński Konstanty Ildefons
 
Bal zakochanych

 
Jest dom taki w pewnym wielkim mieście, 
pospolity z zewnątrz, mglisty, szary, 
a w tym domu par mieszka ze dwieście 
i są wszystkie zakochane pary, 
bo to widać nawet z blasku okien, 
że tam dzieją się rzeczy wysokie. 

Panna Klara siada u pianina 
z lisią skórką na szyi chudziutkiej - 
i się bal zakochanych zaczyna 
takim smutkiem, wirującym smutkiem 
w owej mroźnej ujeżdżalni bogatej - 
bo to była ujeżdżalnia przed laty. 
 
(I dziś straszą jako w lata iońskie, 
ot, jesienią, gdy pora niepewna, 
ponad bramą z drewna mordy końskie, 
końskie mordy z zmurszałego drewna, 
i ta lampa w kształcie zwykłej kuli, 
co się nocą do księżyca czuli.) 

Panna Klara niby czyta nuty, 
ale innym okiem widzi wszystko, 
cały bal, bal mgłą złotą zasnuty - 
bo to stare, zamarzle pannisko 
lubi patrzeć, jak sali obszary 
ożywiają takie młode pary. 

Gdy czerwone świece u powały 
krąg czerwony kreślą w meluzynie, 
jeszcze nim się pary ukazały, 
nim brzezina przemówi w kominie, 
przyjdzie dziadziuś, świece pozapala 
i dopieroż rozwidni się sala! 

I dopiero wtedy wszystkie ściany 
jako skały złote wyjdą z mroku 
i zaczyna się bal zakochanych, 
i to zdarza się tylko raz w roku, 
gdy śnieg nocą zawiruje modry, 
pląsem łącząc owe końskie mordy. 

Tam, gdzie nawet muzyka nie dotrze, 
w takim niebie krążą wszystkie pary - 
panny piękne jak siostra przy siostrze, 
chłopcy piękni po prostu bez miary. 
Chłopiec pannę, panna chłopca przypomina - 
jakby jedna tańczyła rodzina. 


Skaczą nad pianinem małpie łapki, 
w bok zezują oczy roztęsknione, 
łańcuch złoty, podobno od babki, 
tak na szyi wisi jak postronek, 
ciągle spada owa lisia skórka, 
walcem skarży się upiór podwórka. 

Czasem Klara się zmęczy, rozzłości 
l muzykę rozpoczyna tańszą: 
"Marsz żandarmski" lub "Moje śliczności", 
lecz znów walca i znów pary tańczą... 
Dziadziuś świece zmienia w meluzynie, 
cienie koni tańczą przy pianinie. 

Roziskrzyły się znów wszystkie ściany 
przez to światło świec, które się lęka - 
bo to zaczął się bal zakochanych, 
bo to zaczął się bal tak jak męka 
i tańczących twarze oświetlone. 
zakochane są, lecz umęczone. 

Chyba łoża z barw, skier szafirowych, 
chyba schody z samych gwiezdnych pyłów! 
W takich światach wirowały głowy, 
w takich krajach stopą się tańczyło 
i tam oczy! ale noc pochmurna 
koło warg i ból, a potem furia. 

Zaraz obok, wyżej, w górnej sali, 
była nisza zwana Niszą Zwierzeń 
i tam się niektórzy oddalali, 
żeby patrzeć na holandzkie talerze, 
żeby, patrząc na wiatraki, marzyć 
i dalekie z najdalszym kojarzyć. 

I był balkon tam też, niedaleko, 
wyginany w zmyślne ornamenty, 
do balkonu przybijały lekko 
małe gwiazdy jak małe okręty; 
pewna para urzeczona gwiezdnie 
wsiadła w okręt i spadła na jezdnię. 

Śnieg był taki ciepły, taki biały, 
a noc mroźna, z dzwonkami, z szafirem... 
i szafiry, i dzwonki wirowały, 
potem księżyc przemienił się w lirę 
i kot błędny z tej liry ogonem 
pieśń wydobył swoją kocim tonem. 
 
Kiedy gwiazdy przybladły jak fosfor 
w cyfrach, w owych świecących zegarach, 
rozpoczęła rozmowę miłosną 
wpóluśpiona tańcem każda para 
i po sali chodziła jak w cieniu 
w tej miłości, ramię przy ramieniu. 
 
Wtedy wszelką wstrzymały muzykę 
świece, cienie i gwiazdy pobladłe; 
bo miłosnym mówiono językiem, 
bo takimi słowami jak światłem - 
a za każdym anioł-stróż się skradał 
i trudniejsze słowa podpowiadał. 
 
I z tych słów powstawały altany, 
i pergole włoskie, i portyki, 
rzeki małe, wielkie oceany, 
usta z kwiatów i serca z muzyki, 
świt na ścianie, jabłek pełne kosze, 
liść dębowy i rzęsy najdroższe. 
 
Potem znowu walc wyszedł z pianina 
tak jak postać smutna, która siada 
i za głowę się chwyta, i przeklina, 
lampy tłucze, bo światłu nierada, 
ni to chłopiec, ani to dziewczyna, 
półmaligna, a na pół ballada, 
zeschłe liście, wieczne wirowanie, 
wiatr, ciemności i taniec.

(ПЕРЕКЛАД З ПОЛЬСЬКОЇ)

В будівлі дивній у великім місті,
величній зовні та старій, примарній,
там пари мешкають, їх певно з двісті
і всі вони закохані й напричуд гарні,
помітно це вже з блиску вікон шиб,
що все, що діється – то є високий штиб.

А Клара, подруга, присіла до роялю,
із лиса шкіра обвиває звабну шию  -
тут бал закоханих в тремтливому реалі,
іще не звідана ніким  оця затія
у дивно розцяцькованому залі -
де купа літ торкає призабуту пам’ять жалом.

(От й зараз, якось трохи лячно,
Мабуть від осені, бо то пора непевна,
дві кінські морди в брамі наче 
із мореного дуба, охороняють ревно 
вхід  до земного напівраю, 
і лямпа звикла, та що в формі кулі,
до місяця щоночі щічку тулить.) 

Панна Клара наче дивиться у ноти,
та споглядає науколо іншим оком,-
і бачить бал, і загравань польоти -
стара розпусниця так ненароком,
о, підглядати любить, як у залі
кружляють пари у любовнім шалі.

Свічки червоні, що на стінах,
відсвічують червоні дивні кола,
і перед тим, як пари закружляють,
і затремтять у  полум’ї любові,-
дідок прийде запалювати свічі,
щоб в цьому залі було ясно ніччю!

І тоді лиш стіни в дивнім залі,
неначе з мороку блискучістю повстали,
от бал закоханих почнеться, а що далі?
а бути йому лише  раз у рік, і на поталу…
як сніговиця ліпить коням в морди,
вони заржуть, скликаючи народ негордий.  
 

Навіть в закутках, де музика не лине,
пари там красиві неможливо,
кожна панна, як сестра небесна,
юнаки такі ж, до надміру красиві,
панна і юнак, юнак і панна, так єдино-
всі кружляють, як одна родина.


А по клавішах все скачуть, скачуть
мавпочки маленькі вправні лапки,
ланцюжок на шиї блиска лячно,
давній, подарований від бабки,
і руда  спадає шкірка  лиса,
вправно грає вальс стара актриса

Клара змучиться і вже вмліває:
«Марш жандармів», чи «Мої принади»,
 музику вже іншу грає,
та ніхто  не бачить в тім завади…
той дідусь, улюблений усіма,
гасить свічі і відходить німо.

Фосфор зоряний на стінах блима,
тільки то дає бажання світло,
то закохані танцюють і між ними
виникає те, що вже відоме світу-
закохатися,  щоб аж до стону,
ніч не ставить тому перепони.

Певно  ложе  з квітів,  іскр сапфіру,
що до нього сходи з  зоряного пилу!
В тих світах у розум не повіриш,
в тім  краю безумство танець  вело,
очі! В хмарність ночі світла не проллють,
коло спраглих уст  і болю, наче  лють. 

Поруч вище, в верхнім залі,
було те, що звалось Ніша Одкровення,
і туди по парах віддалялись
на голандські подивитися тарелі
і піддатись вітрякам кохання,
і зливати там свої бажання.
 
І там також був балкон, так  поруч, 
орнамЕнти тут придумали не люди,
і тримаючись руками за поруччя
малих зірок, так як малих суден; 
пара,  забуваючи пересторогу, 
в кораблі пливла у зоряну  дорогу.

Сніг таким був теплим, таким  білим, 
ніч  дзвеніла дзвоником з сапфіру ... 
і сапфіри, і мелодії кружляли,
потім місяць перетворювавсь  на ліру ,
а кіт білий, дивлячись з дахУ на неба лоно,
пісню заводив котячим тоном.
 
Коли  ж трохи згаснув зірок  фосфор
на годинника небеснім циферблаті,
вже від танцю всім ставало млосно,
пари  в любощах своїх  були вже ватні,
і по залу  миготіли тільки тіні,
і тремтіли плечі,  як листки осінні.

А коли вся музика затихла,
свічі гаснуть, і зірки змітають мітли,-
бо любов говорить тихо-тихо,
бо слова її звучать, як світло,
і за кожним хоронитель-ангел 
ті слова підказував тендітні…

 
З оцих слів  творилися химеріани,
італійські перголи й альтанки, 
русла малих річок і великі океани ,
з квітів - губи, з хмар -  фіранки,
ранок на стіні,- як яблуко рум’яний, ніжний дощик,
листя дуба, подихи  і вії найдорожчих.

Потім знову вальс із клавіш на «піано»,
і сумна сиділа постать, 
і хитала головою, ніби трохи п’яна,
лямпи ж гасять самі гості,
чи то панна, а чи хлопець юний,
чи то оповідь, а чи балада,
чахле листя, і весна не манить,
вітер, темрява і танець ранить…
--

ID:  245002
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 05.03.2011 01:50:15
© дата внесення змiн: 04.01.2012 00:51:59
автор: Лана Сянська

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: jaryj, Терджиман Кырымлы
Прочитаний усіма відвідувачами (1365)
В тому числі авторами сайту (27) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Gerasimova Alyona, 07.11.2011 - 21:07
Круто!!!Браво)
12
Заходьте і Ви у гості) 22
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile Дякую!
Зайду неодмінно! give_rose
 
Борода, 26.03.2011 - 15:08
12 12 12
Об"ємна робота і, як на мене, досить добре виконана!
give_rose give_rose give_rose
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile Дякую!
 
Никакой я не "виртуоз", скорее-- заматеревший выскочка-дилетант.
Посмотрите эпилог Мицкевича к "Пану Тадеушу". Я когда-то перевёл его на русский. Надой найти. В оригинале около 160 строк. В русском переводе (в БВЛ)-- около 80. Дело в том, что Мицкевич писал примерно следующее: "Моя поэма --для помещицы, которая зимой 9когда мало работы!) изредка прочтёт отрывок из неё вслух для почтительно стоящей поодаль крепостной девки" Конечно, это не смогли перевести на руский. И ещё есть много эпизодов их "П.Т.", которые в русском переводе или смазали, или просто выбросили. И ведь Мицкевич был прав! Он не лицемерил. Его книга стоила в то время около 15-20 рублей, а косарь за весь сезон зарабатывал от силы 3 рубля.
 
То, что ударения "гуляют", по-моему, это не страшно. Лишь бы они не удивляли читателя. Т.е. ударение на второй с конца слог, это нормально. Так по-моему.
 
Просто пять.)) Грандиозно.
Несколько заметен "балласт" (малозначимые слова) в переводе. Можно было чуть "посуше и пофилейнее" перевести.
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Читала Ваши переводы. Вы в этом деле - витруоз.
Потому очень приятно получить от Вас отличные оценки. give_rose
Это мой первый перевод с польского.Спасибо,что заглянули.
Искренне, Лана.
 
Віктор Ох, 06.03.2011 - 17:05
Дяка Лані! Цікаво було польську спробувати прочитати. Ритм, рима легко відчувається. 4/5 слів зрозумілі.
Ну, а текст перекладу надзвичайно художньо цікавий - створює атмосферу, окремий світ. Баладу цю можна екранізувати. Лана - неперевершена. give_rose
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Вікторе! Приємний відгук give_rose
 
golod00x, 06.03.2011 - 02:25
Да тут, собственно, эротика на втором плане, как бы за шторами, пусть и полупрозрачными. Тут другое. Вот, ты спотрела тот самый пресловутый сериал по Булгакову? Так помнишь, в чем разница - мрачные сцены бала Сатаны и то, что перед: русалки, сатиры, ночной полёт. Всплеск жизненных сил. А в твоём переводе... Тоже всё естественно. Поляки славны не только своим гонором. Ещё и врождённой утончённостью. И вот здесь эта утончённость естественна как дУхи стихий. Как деревья и река.
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, Женя, ты прав. Эти картинки, как раз, и мелькали в моем воображении. Я и говорю - мистика, а потом уже ,- эротика. Тонко тут очень все, ты прав.
 
golod00x, 06.03.2011 - 02:06
И, Лан, заметь, я ведь, когда до середины погрузился - я ведь действительно, без балды, всё это увидел и почувствовал. Мастерство поэта, мастерство переводчика.
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Жень, ты умеешь погружаться.. Да и стих такой, что не нырнуть в него невозможно. Мне очень понравился, потому и перевела. Мистика такая, эротическая.
Спасибо, Женечка. give_rose give_rose give_rose
 
Оксана Пронюк, 06.03.2011 - 00:40
12
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
give_rose give_rose give_rose
 
Alex-dr_7(tericon), 05.03.2011 - 18:49
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile give_rose give_rose give_rose
 
*****, 05.03.2011 - 18:29
Лано, монументальна праця... give_rose (трошки наголоси гуляють де-не-де, і я польську вільно не знаю, щоб добре порівняти, але скільки роботи!!! 32 friends 19
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile give_rose give_rose give_rose friends
 
jaryj, 05.03.2011 - 13:01
БРАВО! Ще не бачив перекладів віршів з польської мови на даному сайті. Супер. Як філолог-полоніст даю заслужене "відмінно" give_rose give_rose give_rose give_rose
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
23
 
Bodo, 05.03.2011 - 12:13
give_rose 12
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile friends give_rose
 
golod00x, 05.03.2011 - 10:07
Блин, Лана, насколько видится за строчками картинка! Читаешь - и всё это себе представляешь. Бал, пары, небо, свечи, снег...
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile give_rose спасибо, Женечка.
 
12 Гарний переклад, вірш того вартий. 16 22 22 give_rose
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile 23Щиро дякую. Цей вірш мені також подобається. Цікаво було перекладати.
 
МАЙСТЕРНИЙ ПЕРЕКЛАД 12 12 12 give_rose give_rose give_rose
 
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile 23 23 23 Дякую, щиро Лана.
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: