На детской площадке шалят ребятишки,
Их щёчки целует февральский мороз.
Здесь Сашки, Наташки, Антошки и Тишки,
Вот дедушка внука на санках привёз –
Сосед наш по дому. Вернулся с Афгана,
С войны той проклятой, живой не вредим,
А свата убила осколочна рана…
Погиб капитан! Ах, совсем молодым.
Судьба не позволила тешиться внучкой,
Дочурке то было всего лишь пять лет.
Не помнит, как гладила папочку ручкой,
Шептала на ушко свой детский секрет.
Но помнит она, как всегда не хватало
Отцовской защиты и ласки, любви.
Всё детство хотелось, казалось бы малость,
Чтоб папа и мама за ручки вели.
Так, я завжди до цього дня щось пишу. Мій сват загинув. І я знаючи скільки настраждалась його донька, (моя невістка) не можу цей день пропустити.Він загинув героєм. В послідній день своєї відпустки пожалів молодого лейтинанта і пішов замість нього на відповідальну операцію.Він виконав завдання, яке мало велике значення.В послідні секунди його поранив осколок в голову. Через три дні він помер в госпиталі. Йому було28. В Полтаві біля музею стоїть "Шилка"типу танка, на якому написано ім.капітана Бикова-це мій сват.
