Сьогодні рівно місяць, як я кинула палити,
Й шукати перестала істину у димі сигарет.
І, як вино, твій поцілунок пити,
По краплі розкриваючи п'янкий букет.
Хто ж знав, що ти для мене, зірку не дістанеш?
Що ти для мене гори не звернеш?
Хто ж думати посмів, що ти мене загубиш?
Що ти любов, втоптавши в бруд, підеш?
А я ж так звикла дихати тобою,
Легенями фільтруючи обман,
Що й не помітила, як ти чужою плоттю
Впиватись став, й голубити чужий дівочий стан!
Все водночас для мене похитнулось,
І очі заступила слізна пелена,
Ну як ти міг? А в голові лише крутилось -
"Ти й зневажливо усміхнена, вдоволена Вона!"
Ось так скінчилося твоє кохання,
А я відмовитись від тебе не змогла.
Моя любов до тебе - згубна звичка,
Яка, на щастя, залишилася одна!
так сумно...боляче .... і важко... кидати палити
Це вже я прочитав коментарі і побачив, що вірш лише про сигарети
Але вірш не здається мені про сигарети, бо він пронизаний щирими почуттями, болем...
Дуже гарно
Тетяна Весняна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кидати палити було не важко, бо, насправді, я "дуріла" під впливом стресової роботи і колективу. Змінила роботу - кинула пагану звичку.
А вірш нікому не присвячувала, це так, накоплений негативний досвід.
Дякую, що оцінили. Рада, що Вам сподобалось.
І ЩО ВИ ЗБИРАЄТЕСЯ РОБИТИ З ЦІЄЮ ПАГУБНОЮ ЗВИЧКОЮ - ЗАБУТИ ЧИ СТРАЖДАТИ? ЯК НА МЕНЕ КРАЩЕ ІНШУ ДОСТОЙНУ ЛЮДИНУ ПОКОХАТИ!
Тетяна Весняна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скажу чесно, що вірш був про мою згубну звичку палити, від якої мені вдалося відмовитись, а "про нього" - це так, вдало зримувалось. Дякую, що завітали!