Ти сльозами вмилась,
сидиш, мов сіра тінь.
Просто ти втомилась
і жити просто лінь.
І знову серце точать
безмізкі хробаки.
На мить закриєш очі,
там марення важкі.
А вся твоя квартира -
суцільна попільничка,
в ній все похмуро-сіре,
як і твоє обличчя.
Зашторені всі вікна,
увімкнений комп/ютер,
а за вікном лиш вітер
і незнайомі люди.
Це твій світ,
твій далекий світ,
і нікому вже
не розбити лід,
не спасти тебе
від себе самої
і навіки вже
з душею ти німою.
Твої всі страхи,
наче в мізках личинки.
Твої комплекси
не дають тобі вийти.
Твої всі страхи,
наче сотні личинок,
ти одна завжди
і ти скоро загинеш.
Ти не вимкнеш комп/ютер,
хай мелодія грає,
просто хочеш заснути,
і ніхто хай не знає.
Вже скінчилася пісня,
просто тиша і темно,
лиш цигарка димиться,
що упала на землю.
Розпакована пачка,
в ній немає таблеток,
ну а ти вже назавжди
відійшла.Ти далеко.