Твоя душа – холодний вітер,
Живе в північних морях,
Того хто заблукає,
Приведе на правильний шлях.
Ти підганяєш вітрила тих кораблів,
Що пливуть без мети,
А тим, хто відрубує крила,
Кажеш пішки іти.
Тих, хто тоне просиш втонути,
Тих хто йде змусиш вернутись,
Ти – король безкрайніх просторів,
Немає вищих ніж ти.
Хтось тобі і не скаже спасибі,
А в тебе є власна мета,
Ніхто не вгадає напевне,
Банальна і надто проста…
Твоїм мріям не доля збуватись,
А ти прагнеш щастя усім,
Та будем тобі піддаватись,
Бо усмішка личить нам всім!
