Ледь видимі букви
На вологому склі,
Напис розмитий
Видніє в імлі.
Ще зовсім недавно
Особа якась
Виводила слово,
А звідки взялась
Та думка, та мова,
Бажання отут
Те вивести слово
На громадський суд?
І що то за слово,
Які почуття
Вкладалися щиро
У справжнє буття?
Чи доказ кохання?
Волання душі?
Чи комусь образа?
Скидання ноші?
Зі свойого серця
Важкого хреста,
Не сила вже нести –
Ця думка проста,
Залишити в слові
Частинку свою,
Залишити в букві
Здогадку мою.
Чи може блюзнірство?
Ненависний глум?
Ззовні жорстокий
Душевний той сум?
Чи вияв свободи?
З легкого життя
Укласти у напис
Словесне сміття?
Пощо витрачати
Для того свій час,
Щоб щось невідоме
Донести до нас?
Не знати вже зараз
Хто же то був,
А напис вже стерся,
А я вже забув…